Температура застосовуваної усередину води залежить від характеру й плину захворювання, наявності супутніх захворювань. При виразковій хворобі, хронічному гастриті з підвищеною секреторною функцією, хронічному гепатиті, холециститі, жовчно-кам'яній хворобі, хронічному коліті, що супроводжується поносами, захворюваннях верхніх дихальних шляхів п'ють гарячу воду (38-45 °С). При хронічному гастриті зі зниженою секреторною функцією, колітах, що протікають із запорами, а також при необхідності підсилити діурез необхідно пити мінеральні води більше низьких температур (20-30 °С). Холодну мінеральну воду рекомендується пити при атонії кишок
Має значення й темп питва мінеральної води. При хронічному гастриті із секреторною недостатністю мінеральну воду рекомендується пити повільно, ковтками. Швидке питво мінеральної води рекомендується при вживанні вод, що роблять проносне дія
Тривалість курсу питного лікування коливається від 3-4 до 5-6 тижнів. Повторний курс питного лікування на курорті можна провести через 9-12 місяців. У домашніх умовах лікування пляшковими водами можна проводити 2-3 рази в рік з інтервалом в 4-5 місяців
Крім питного лікування на курортах, а іноді й у внекурортных умовах, використовують спеціальні методи. При них мінеральна вода вводиться не тільки через рот, але й безпосередньо в шлунок, а також у пряму кишку або верхні дихальні шляхи. Мінеральна вода може використовуватися для промивання шлунка. Температура води повинна бути в межах 38-40 °С. Одномоментно в шлунок уводиться 250-300 мол мінеральної води. Промивання виробляється доти, поки промивні води не стануть прозорими.
Загальна кількість води, необхідне для промивання шлунка, може коливатися від 1 , 5 до 5 л. Промивання проводять щодня або через день, звичайно ранком натще або ввечері перед сном, 4-8 процедур на курс лікування. Показані при порушенні евакуації їжі внаслідок спазму воротаря або стенозу в області воротаря або дванадцятипалої кишки, вираженої атонії шлунка при хронічних гастритах.
Піхвові зрошення (іригації) застосовують при хронічних запальних захворюваннях матки і її придатків, недостатності функції яєчників, эрозиях шейки матки й ін. Для піхвових зрошень використовують радонову воду різної концентрації (від 36,4 до 182 ні/л), сульфідну воду (150 мг/л), у деяких випадках - вуглекислу мінеральну воду. Зрошення проводять мінеральною водою з температурою 38-41 °С с допомогою шлангів з наконечниками різної конструкції. Процедури проводять щодня або 2 дні підряд з наступним днем відпочинку.
Тривалість процедур - 10-15 хв. Курс зрошення складається з 12-16 процедур. Протипоказання для проведення піхвових зрошень: захворювання, що супроводжуються матковими кровотечами, після абортный період (до першої менструації). Мінеральні води можна використовувати для зрошення слизуватої оболонки порожнини рота. При цьому воду краще подавати під тиском за допомогою різних установок, постачених наконечниками з більшою кількістю дрібних отворів.
Найчастіше для зрошення оболонки порожнини рота використовують вуглекислі, радонові або сірководневі води. Температура води на початку курсу зрошень 37-38 °С, а потім її поступово знижують до 32-34 °С. Тривалість процедури дорівнює 5-10 хв. Курс лікування складається з 15-20 щоденних процедур. Зрошення слизуватої оболонки порожнини рота показані при гінгівітах, стоматитах, пародонтозі. Використовують мінеральну воду також для зрошення ясен, ротових ванночок, полоскання глотки
Інгаляції мінеральних вод - метод введення мінеральної води в організм у распыленном виді через дихальні шляхи. Найбільше часто для інгаляцій використовують гідрокарбонатні, хлоридные, йоду бромні, радонові, а іноді й сульфідні води. Техніка й методика проведення інгаляцій мінеральних вод не відрізняється від інгаляцій лікарських розчинів. Тривалість інгаляцій становить 5-10 хв.
Вони проводяться щодня. Курс лікування складається з 10-15 процедур. Інгаляції поліпшують кровопостачання й трофіку слизуватої оболонки, сприяють розрідженню й кращому відділенню мокротиння, зменшують кашель і інтенсивність запального процесу в слизуватій оболонці. Основними показаннями до інгаляції мінеральних вод є инфекционно алергійні захворювання верхніх дихальних шляхів, хронічні риніти, фарингіти, тонзиліти й др.
Вода, як відомо, відрізняється від інших рідин рядом аномальних властивостей, обумовлених особливостями її структури. Вода представляє одне з найпростіших природних з'єднань, що складає із двох атомів водню й одного кисню. Кут між протоном і ядром атома кисню близький до тетраэдрическому й приблизно дорівнює 105°.
Можливі 42 сполучення цих атомів, причому 9 з них уважаються стійкими. Виходить, вода складається із суміші декількох видів молекул, які мають різні властивості й можуть проявляти різну чутливість до дії фізичних факторів. Атом кисню в молекулі води розташований як би в центрі тетраедра, у двох вершинах якого перебувають атоми водню. Через асиметрію розташування атомів молекула води є диполем.
Дипольна структура молекул води визначає і її особливе поводження в електричних і електромагнітних полях, а також активна участь у механізмах їхнього поглинання й дії на організм. Крім того, кисень молекули води має дві пари електронів, що не беруть участь в утворенні ковалентних зв'язків і несучий локальний негативний заряд, що і обумовлює електростатичне притягання між даною молекулою води й атомами водню сусідніх молекул.
Багато властивостей води визначаються саме здатністю її молекул утворювати один з одним водневі зв'язки. Електронна структура води дозволяє утворювати із сусідніми молекулами води відразу чотири водневі зв'язки. Завдяки цим взаємодіям у рідкій воді формуються асоціації молекул, називані кластерами. Кластерные структури перебувають у коливальному русі, створюючи власне слабке електромагнітне хвильове поле.
Отже, вода може розглядатися як суміш мономерных молекул і в-дородно-зв'язаних кластерів, що перебувають у динамічній рівновазі. Описана структура води обумовлює такі її характеристики, як висока теплота плавлення льоду, аномальна крапка кипіння й плавлення й ін. Всі ці властивості води відіграють важливу роль при водолікуванні, терма й кріотерапії, а також при використанні води із профілактичними й метами, що гартують.
Має значення й темп питва мінеральної води. При хронічному гастриті із секреторною недостатністю мінеральну воду рекомендується пити повільно, ковтками. Швидке питво мінеральної води рекомендується при вживанні вод, що роблять проносне дія
Тривалість курсу питного лікування коливається від 3-4 до 5-6 тижнів. Повторний курс питного лікування на курорті можна провести через 9-12 місяців. У домашніх умовах лікування пляшковими водами можна проводити 2-3 рази в рік з інтервалом в 4-5 місяців
Крім питного лікування на курортах, а іноді й у внекурортных умовах, використовують спеціальні методи. При них мінеральна вода вводиться не тільки через рот, але й безпосередньо в шлунок, а також у пряму кишку або верхні дихальні шляхи. Мінеральна вода може використовуватися для промивання шлунка. Температура води повинна бути в межах 38-40 °С. Одномоментно в шлунок уводиться 250-300 мол мінеральної води. Промивання виробляється доти, поки промивні води не стануть прозорими.
Загальна кількість води, необхідне для промивання шлунка, може коливатися від 1 , 5 до 5 л. Промивання проводять щодня або через день, звичайно ранком натще або ввечері перед сном, 4-8 процедур на курс лікування. Показані при порушенні евакуації їжі внаслідок спазму воротаря або стенозу в області воротаря або дванадцятипалої кишки, вираженої атонії шлунка при хронічних гастритах.
Піхвові зрошення (іригації) застосовують при хронічних запальних захворюваннях матки і її придатків, недостатності функції яєчників, эрозиях шейки матки й ін. Для піхвових зрошень використовують радонову воду різної концентрації (від 36,4 до 182 ні/л), сульфідну воду (150 мг/л), у деяких випадках - вуглекислу мінеральну воду. Зрошення проводять мінеральною водою з температурою 38-41 °С с допомогою шлангів з наконечниками різної конструкції. Процедури проводять щодня або 2 дні підряд з наступним днем відпочинку.
Тривалість процедур - 10-15 хв. Курс зрошення складається з 12-16 процедур. Протипоказання для проведення піхвових зрошень: захворювання, що супроводжуються матковими кровотечами, після абортный період (до першої менструації). Мінеральні води можна використовувати для зрошення слизуватої оболонки порожнини рота. При цьому воду краще подавати під тиском за допомогою різних установок, постачених наконечниками з більшою кількістю дрібних отворів.
Найчастіше для зрошення оболонки порожнини рота використовують вуглекислі, радонові або сірководневі води. Температура води на початку курсу зрошень 37-38 °С, а потім її поступово знижують до 32-34 °С. Тривалість процедури дорівнює 5-10 хв. Курс лікування складається з 15-20 щоденних процедур. Зрошення слизуватої оболонки порожнини рота показані при гінгівітах, стоматитах, пародонтозі. Використовують мінеральну воду також для зрошення ясен, ротових ванночок, полоскання глотки
Інгаляції мінеральних вод - метод введення мінеральної води в організм у распыленном виді через дихальні шляхи. Найбільше часто для інгаляцій використовують гідрокарбонатні, хлоридные, йоду бромні, радонові, а іноді й сульфідні води. Техніка й методика проведення інгаляцій мінеральних вод не відрізняється від інгаляцій лікарських розчинів. Тривалість інгаляцій становить 5-10 хв.
Вони проводяться щодня. Курс лікування складається з 10-15 процедур. Інгаляції поліпшують кровопостачання й трофіку слизуватої оболонки, сприяють розрідженню й кращому відділенню мокротиння, зменшують кашель і інтенсивність запального процесу в слизуватій оболонці. Основними показаннями до інгаляції мінеральних вод є инфекционно алергійні захворювання верхніх дихальних шляхів, хронічні риніти, фарингіти, тонзиліти й др.
Вода, як відомо, відрізняється від інших рідин рядом аномальних властивостей, обумовлених особливостями її структури. Вода представляє одне з найпростіших природних з'єднань, що складає із двох атомів водню й одного кисню. Кут між протоном і ядром атома кисню близький до тетраэдрическому й приблизно дорівнює 105°.
Можливі 42 сполучення цих атомів, причому 9 з них уважаються стійкими. Виходить, вода складається із суміші декількох видів молекул, які мають різні властивості й можуть проявляти різну чутливість до дії фізичних факторів. Атом кисню в молекулі води розташований як би в центрі тетраедра, у двох вершинах якого перебувають атоми водню. Через асиметрію розташування атомів молекула води є диполем.
Дипольна структура молекул води визначає і її особливе поводження в електричних і електромагнітних полях, а також активна участь у механізмах їхнього поглинання й дії на організм. Крім того, кисень молекули води має дві пари електронів, що не беруть участь в утворенні ковалентних зв'язків і несучий локальний негативний заряд, що і обумовлює електростатичне притягання між даною молекулою води й атомами водню сусідніх молекул.
Багато властивостей води визначаються саме здатністю її молекул утворювати один з одним водневі зв'язки. Електронна структура води дозволяє утворювати із сусідніми молекулами води відразу чотири водневі зв'язки. Завдяки цим взаємодіям у рідкій воді формуються асоціації молекул, називані кластерами. Кластерные структури перебувають у коливальному русі, створюючи власне слабке електромагнітне хвильове поле.
Отже, вода може розглядатися як суміш мономерных молекул і в-дородно-зв'язаних кластерів, що перебувають у динамічній рівновазі. Описана структура води обумовлює такі її характеристики, як висока теплота плавлення льоду, аномальна крапка кипіння й плавлення й ін. Всі ці властивості води відіграють важливу роль при водолікуванні, терма й кріотерапії, а також при використанні води із профілактичними й метами, що гартують.
Комментариев нет:
Отправить комментарий