Водолікування

     У водолікарні передбачене типове встаткування, у якому основним є: апарати для насичення води газом (вуглекислотою, азотом, киснем), апарат для підводних кишкових промивань, душова кафедра з комплектом душів, ґрати для проведення газових ванн і ін. Хімікалії й лікарські речовини, необхідні для готування різних ванн, зберігаються в спеціальних приміщеннях, обладнаних витяжними шафами

     Для проведення сульфідних і радонових ванн необхідні додаткові приміщення, ізольовані від інших відділень, у яких повинне бути забезпечене дотримання спеціальних правил по експлуатації й техніці безпеки. Концентрація радону і його дочірніх продуктів у повітрі робочих приміщень не повинна перевищувати 3 10 Ки/л, у суміжних - 1 10 Ки/л. Гранично припустимий зміст сірководню в повітрі приміщень, де готовлять і проводять процедури зі штучною сульфідною водою, повинне бути не вище 10 мг/м3.

   Установка й експлуатація балонів з вуглекислотою, киснем і азотом (для проведення відповідних ванн) регламентуються спеціальними правилами по техніці безпеки. Балони встановлюють поза ванним відділенням. У більших водолікарнях і там, де проводять радонові й сульфідні ванни, необхідна душова кабіна для персоналу

   Воду здавна вважали джерелом життя й часто застосовували з метою оздоровлення організму. Перші відомості про водолікування втримуються в індуській книзі " Клунь-Веда" (1500 років до н.е.). Вода застосовувалася не тільки в релігійних і гігієнічних цілях, але й служила лікувальним цілям уже в древніх індусів і єгиптян. 

         Фізичні й фізіологічні основи водолікування. Водолікувальні процедури роблять на організм складна й різноманітна дія. При цьому важливу роль грають фізико-хімічні властивості води: висока теплопровідність, значна теплоємність, мала в'язкість, більша діелектрична проникність, гарна розчинююча здатність і ін. 

         Основними діючими факторами при водолікуванні є температурний, механічний і хімічний. Основу дії гідротерапевтичних процедур становить сполучення різних по силі температурного й механічного подразників. При бальнеотерапевтических процедурах до температурного й механічного подразників приєднується хімічний фактор. Температурний фактор діє на організм при всіх видах водолікування. 

         Залежно від температури води розрізняють водолікувальні процедури: холодні, якщо температура води нижче 20 °С; прохолодні - від 21 до 32 °С; індиферентні - від 33 до 36 °С; теплі - від 37 до 38 °С; гарячі - від 39 °С и вище. Найбільше часто з лікувальними цілями використовують при водолікуванні воду індиферентної або близької до неї температури. Під індиферентною прийнято розуміти температуру води, що істотно не відрізняється від внутрішньої температури тіла й зухвале мінімальне подразнення шкіри. 

         Дія температурного фактора засноване на тім, що між тілом людини й водою відбувається обмін тепловою енергією. Основним місцем додатка дії водолікувальних процедур є шкіра, її судинна система й рецептори (терморецепторы). По фізіологічних властивостях терморецепторы звичайно ділять на наступні основні типи: холодові, механотермические й теплові. Подразнення терморецепторов забезпечує реакцію на водолікувальну процедуру не тільки ЦНС, але й інших органів і систем організму. 

         Водні процедури з температурою води, близької до так званої індиферентного, роблять седативна дія, викликають почуття сонливості. Навпроти, більше значне зігрівання, що спостерігається при прийманні теплих водолікувальних процедур, робить збудлива дія. До аналогічного ефекту приводять холодні процедури, що збуджують холодові рецептори. Тривале застосування процедур як з холодної, так і з гарячою водою супроводжується гнобленням ЦНС. У формуванні реакцій на термічні фактори беруть участь поряд зі шкірними терморецепторы внутрішніх органів, терморецепторы спинного, довгастого й середнього мозку. 

        У відповідь на дію температурних подразників включаються шкірно-вісцеральні рефлекси, що змінюють насамперед кровообіг, подих, потоотделение. Гемодинамические зрушення супроводжуються перерозподілом крові в організмі, зміною теплообміну й обміну речовин. Холодні процедури сповільнюють і підсилюють, а гарячі учащають і послабляють серцеві скорочення. Перші підвищують артеріальний тиск, другі роблять гіпотензивний ефект

         Холодні водолікувальні процедури в остаточному підсумку ведуть до встановлення поглибленого й уповільненого подиху. Теплі й гарячі процедури учащають подих і зменшують його глибину. Холодні водні процедури викликають підвищення тонусу кістякової й гладкої мускулатури. Теплі водні процедури сприяють зниженню м'язового тонусу, роблять розслаблююча дія на гладкі м'язи кишечника. Темпера турозависящие зрушення при водолікуванні спостерігаються й з боку інших систем організму.